Як я все встигаю

Як я все встигаю. Котресь слово точно мало бути в лапках, але я не змогла визначитись.

Одна моя подруга каже, що я “гуру тайм-менеджменту”. Я киваю.

Розказую фокус. Вся справа в пріоритетах. Всі події за межами моєї сім‘ї проходять суворий відбір на предмет цінності і конкурентоспроможності з моїми особистими інтересами й інтересами моїх дітей.

(Треба було назвати допис «страшний сон екстраверта».)

Тут мала бути фотографія Бріджит Бардо, але я побачила цю і не стрималась.

Якщо у вас магазин з прекрасним (без сарказму) будь-чим «в самому центрі старого міста [Львова]» – ви мене втратили. Я не буду намотувати кола в спробах знайти місце для паркування. Шкода часу. На таксі не поїду – шкода нервів. На маршрутці не поїду – шкода нервів і часу.

Якщо ви відкриваєтесь о панській 11-їй годині – ви мене втратили. Я намагаюсь всі зовнішні справи вирішувати зранку. Бажано з 9-ої, можна навіть і з 8-45.

Якщо подія починається пізніше 18-00 – ви мене втратили. І вже давно – скоро вісім років. Я вкладаю дітей спати о 19-00 (встають в 7-00, про це окремий допис буде). Ні, я не можу залишити дітей спати і піти на концерт. (Хоча на концерт мені хочеться.) Ні, я не можу вкласти їх пізніше, ну як не можу – звісно можу, але воно того не варте. (Подумала, що , напевно, не дуже й хочу я на концерт.)

Якщо подія відбувається в місці, де буде натовп людей – ви мене втратили. Це з опери чому я не ходжу на книжковий форум. Навіть без дітей.

Якщо захід «для мам», і при цьому нема розваг-аніматорів-безпечного дитячого кутка – я голосно сміюсь, і не йду. Мамо-форумівки не рахуються, там інший формат.

А ще я використовую (коли виходить) систему Pomodoro, маю Bullet Journal і прочитала вельми мудру статтю про тренування сили волі, основною ідеєю якої є те, що силу волі не треба виснажувати. Бо вона образиться (це я вже прибріхую).

Ви не повірите але я таки ходжу одягнута-пострижена, відвідую соціальні заходи (інколи сама їх організовую). На моїх умовах. Зранку, з місцем для паркування і без натовпу. І це настільки полегшує моє життя, що воно варте всіх тих (напевно) обмежень, яких я навіть не відчуваю.

На цій позитивній ноті я закінчую, обіцяю написати про раннє вкладання і як конкретно виглядає мій день і що в нього вміщається.

Хтось з екстравертів до кінця дочитав?

6 Comments Add yours

  1. Nadia Kotyk коментує:

    Я рахуюсь?

    Вподобано 1 особа

    1. Maria Pavelko коментує:

      Звісно рахуєшся.

      Подобається

  2. Anna Dudyk коментує:

    Якщо подія відбувається в місці, де буде натовп людей – ви мене втратили. Це з опери чому я не ходжу на книжковий форум. Навіть без дітей.

    це про мене А ще не люблю центр

    Вподобано 1 особа

    1. Maria Pavelko коментує:

      Я з дітьми в центрі була останній раз, коли в мене було двоє дітей.

      Вподобано 1 особа

  3. Sofia Voytikhovska коментує:

    Недавно з одною мамою розмовляла і вона не могла зрозуміти, чому я завжди вкладаю дітей спати вдома і чи мені не хочеться потусити. Ясно, що хочеться, я все чекаю, щоб дитина виросла і я змогла піти десь, як у мене з’являється наступна)))). І тепер мене втратили навіть дитячі заклади, мені з двома було стресово туди ходити

    Подобається

    1. Maria Pavelko коментує:

      А де ж їх вкладати, як не вдома? Дитячі заклади в нас часто занадто шумні і проконтролювати кількох дітей одночасно дуже важко. Я Вас розумію.

      Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s