Соціалізація – інструкція із застосування

Хороша новина зразу – чим більше у вас дітей, тим легше їх соціалізувати, ну аж не те що легше, а в якийсь момент соціалізація (не люблю це слово), починає прекрасно відбуватися без вашої участі.

Але все по порядку.

Зразу вам скажу – вміння вашої дитини (а головне, бажання), спілкуватися і давати собі раду у великому світі тільки частково залежить від ваших зусиль. Якщо ваша дитина не має бажання чи схильності бути капітаном команди з битви на лопатках в пісочниці, то що б ви не робили, і як би не мотивували (ще одне «улюблене» слово), ваша дитина почне гризти нігті, чи розвине якийсь невротичний механізм компенсації… і все одно не стане міс/містер Популярність.

Але ви можете створити умови в яких, при бажанні, ваша дитина буде спілкуватися і гратися з іншими дітьми, розвиваючи такі розрекламовані кожною першою розвивайкою навички соціалізації.

Почнемо з самого початку. Діти до трьох років на загал не дуже горять соціалізуватись, разом гратись, чи спілкуватись. Навіть в садках – діти тягнуться до виховательки, або бавляться кожен окремо в одній кімнаті. Взаємодіють рідко, і в основному, в бійках за іграшки. Або в супер-дорогих садках в них така завантажена програма, що на взаємодії не залишається часу.

Це не означає, що всі діти такі, чи що до трьох років треба обходити місця з дітьми десятою дорогою. Але варто просто пам‘ятати, що дитина може бути емоційно неготова до масованої взаємодії.

Так от поки дитина одна, і маленька я зустрічалась з іншими знайомими мамами з дітьми, де ніхто не примушував дітей взаємодіяти, ділитися, чи що там ще буває. Ідеально коли діти РІЗНОГО віку. Це завжди ідеально, насправді. Система садочків-шкіл, де діти проводять величезну кількість часу тільки з однолітками дуже шкідлива для соціалізації заради якої їх туди посилають.

На цих зустрічах дитина бачила, що існують інші діти і люди, в принципі, і що вони по-різному реагують на однакові речі. Прекрасний початок.

Пізніше дитина починає наближатись до інших, спочатку лише як спостерігач, потім сідає збоку, і теж копає тунель (свій окремий особистий).

Після трьох (цифра умовна) років діти виявляють більше бажання до спільних занять і взаємодій. Або ні. Є діти, які будуть все своє життя чудово задоволені своїм окремим особистим тунелем, і це нормально і прекрасно.

На мою нескромну думку, основне коло для спілкування дитини (як і своє), треба культивувати і вибирати (або народити). А не кидати, дитину в першу-ліпшу пісочницю, а потім дивуватися чому в неї навики взаємодії на рівні обізви-і-тікай (не всі пісочниці такі, я знаю). Так чи інакше ви неминуче (майже) потрапите на майданчик, і ваші діти будуть гратися з випадковими знайомими, і це теж для різноманіття чудово, просто не перетворюйте це на єдине джерело спілкування дитини.

Для протоколу: я абсолютно не фанат дитячих майданчиків, але мої діти дуже люблять усі ці гірки-гойдалки-пісочниці, а там є інші діти (і дорослі, але про це іншого разу).

Навіть не знаю чи варто писати про примусове «ділення» іграшками. Якщо ви вважаєте, що діти обов’язково, навіть при відсутності в них такого бажання, мають ділитися своїми речима, то я візьму вашу машину на вихідні покататися. Ну а що – треба ділитися.

Мораль цього всього така: не підштовхуйте свою дитину до соціалізації, якщо вона до цього не готова. Готовність її може настати швидше, або набагато пізніше, ніж середня по палаті. Ви можете привести коня до води, але не треба пхати його голову у воду силою. Створіть дитині умови і дайте собі і їй спокій.

П.С. Я дуже повільно сходжусь з людьми, і довгий час вважала це недоліком, не зважаючи на садок з якогось дуже юного віку. Але ні – зі мною все в порядку. І з тими, хто через три хвили стає душею компанії теж.

2 Comments Add yours

  1. wrapaholicukraine коментує:

    Дуже цінна для мене інформація! Відкриття, що діти різного віку – це в плюс. Та і взагалі багато чого відкрила для себе з цього допису ☺️

    Вподобано 1 особа

    1. Maria Pavelko коментує:

      Діти різного віку – це чудово. Бо життя проходить не в колі однолітків. Ну от ми б з тобою не однолітки, але прекрасно знаходимо порозуміння. Діти так само. Це їх дуже збагачує. В обидві сторони. Молодші тягнуться до старших і їх навичок, а старші розуміють, що треба з молодшими поводитись інкаше, виявляти терпіння і розуміння. Ну і взагалі розуміють що люди різні в багатьох параметрах.

      Вподобано 1 особа

Написати відповідь до Maria Pavelko Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s