Сучасне суспільство не готове давати раду з сім’ями в яких дітей більше одного. Навіть за гроші грубі і різні.

Більшість гуртків, майстер-класів, уроків розраховані на дітей певного конкретного віку. Про садки і школи (приватні і прогресивні туди ж), я взагалі мовчу. Які брати-сестри? Кому це потрібно?

Розрахунок на те що одна дитина буде майструвати, а інші… ну це вже проблема батьків. Я перша людина, яка скаже, що дітей мають виховувати батьки, а не чужа тьотя, але реально для мене проблема йти з усіма дітьми на якісь події, бо розваги-уваги чітко поділені, часто небезпечне середовище для зовсім маленьких дітей (нічого такого – ножиці, клеї, фарби), от і виходить, що або мають йти двоє дорослих (один з них не йде на роботу) і бавити решту дітей, поки інший допомагає дитині на яку розраховано діяльність.

Так, діти різного віку мають різні навики, але не настільки різні (я зараз не говорю про різницю в 7-10 років, там 12-15 річні діти можуть без батьків займатись). І якщо я вдома можу їм організувати діяльність яка всіх влаштовує, то чому спеціально навчені люди, за гроші не можуть такого зробити?

І так було не завжди. Пам’ятаєте школу в Гамірному? Чи школу Енн із Зелених дахів? Отож-бо.

Це не найбільша біда в світі, і я вмію забавити своїх дітей, але сегрегація за віком мене засмучує. Вона не для зручності дітей зроблена, навіть не думайте. Для зручності системи. Всі посортовані і рядочками складені. Гвинтики.